на Одеському кінофестивалі було багато кіно та вечірок і , звісно, туди ходила публіка. різноманітна. але чомусь її зовсім не хотілося фотографувати. їх стиль можна описати двостороннє:
по-перше, на денні сеанси всі вдягалися по-морському, до купальників не доходило, але і фотографувати було нічого. навіть хіпстерів важко було знайти.
по-друге, вечірні афтепаті. тут публіка розділялася на 2 ешалони:
- гламурні одеські киці і їх мажорні, пузаті дядьки;
- абсолютно сірі персонажі, які прийшли в тому самому одязі, що були в день на показах.
і ось запитання: кого фотографувати?
відповідь очевидна. в Одесі є свій стиль, але надто він спецефічний.
по-перше, на денні сеанси всі вдягалися по-морському, до купальників не доходило, але і фотографувати було нічого. навіть хіпстерів важко було знайти.
по-друге, вечірні афтепаті. тут публіка розділялася на 2 ешалони:
- гламурні одеські киці і їх мажорні, пузаті дядьки;
- абсолютно сірі персонажі, які прийшли в тому самому одязі, що були в день на показах.
і ось запитання: кого фотографувати?
відповідь очевидна. в Одесі є свій стиль, але надто він спецефічний.
а ось декілька прикладів цієї Одеської моди. тут все зрозуміло без коментарів.
жах.
А я писала про ОДеський кінофестиваль. НІколи не розуміла цю одеську моду. http://shoppingepisodes.blogspot.be/2012/07/blog-post.html
ВідповістиВидалитимені навіть не хотілося іти на червону доріжку, щоб надто не засмучуватися)
ВідповістиВидалити