цікава система перегляду кінофільмів була на Одеському кінофестивалі - ранкові та вечірні. і навіть тоді, коли я не встигла піти на ранковий сеанс через сон, лінощі чи море, я завжди мала гарну можливість сходити ввечері.
на такий майже нічний сеанс я потрапила. це був фільм Вуді Аллена "Римські пригоди".
здається мені, що режисер хоча і був саркастично-іронічним у своїх діалогах та і смішив постійно, все ж звернувся до надто типових стеріотипів, що наврядчи розкривають образ справжнього італійця. набір історій про вигаданих персонажів. кумедно, але не надто вражаюче.
схожу думку підтвердив журналіст з Берліну Андреа - корінний житель Риму,- посміятись можна, але відсоток правдивості надто низький. для італійця навіть трішки образливо.
після перегляду фільму, я була в надто припіднятому настрої і швиденько побігла дізнаватися думку присутніх на кінопоказі. звісно, найбільше потішив "дизайнер" Санатан своїм незнанням кінематограрфу і Аллена в тому числі ( але він не забув додати, що знімався у 2 фільмах)).
висновок: фільм вартий для перегляду, але Аллен став банальним і дуже сподіваюся, що його епопея з історіями про міста скоро завершиться.
Немає коментарів :
Дописати коментар