настрій дивний. як вибух. як рідина, якої стало забагато і яка хоче розтектися всюди. як машина, яку залишили біля дороги, саму-самісеньку. і немає у мене вибору. чи йти чи стояти, а можливо варто полежати і подихати. і тоді стане легко, як вперше, дивитися на оточуючий світ, на ліхтарі та дерева, акацію та розмарин. переплітати і пересувати. як в поетичному натхненні.
на такі досить дивакуваті роздуми мене наштовхнули роботи Когана я особливо на захоплююся весільними перепетіями, а тут просто шизануті весільні фотографії. і що ще залишається думати - лише про власне одруження, яке точно має стати подією віку)))
я я
здаваіва
здававаіваоідвподівопді
зздавдаоідваодіоаджіоалддджжллдздаваіваофд
Немає коментарів :
Дописати коментар