Бути чи не бути, творити, якщо так, то яким чином? Нерідко кожен художник переймається різними питаннями. Як необмежети себе і передати своє власне неодрідне бачення речей.
Відкриття, якими перенасичений травневий Київ вже ніби і не вражають. А тут галерея в квартирі на 4 поверсі, звичайні такі собі двері і сусідка з песиком, що запитала нас: «а ви галерею шукаєте?». Було дивно і незвично. Галерея на Інститутській існує вже більше 2 років. Колись давно хотіла потрапити туди, але не знайшла це місце.
Сьогодні було відкриття виставки "Face no More" Олега Сусленко. Харизматичний львів’янин, з чітким баченням своїх робіт і концепції як такої. Він заплющував очі, зав’язував їх тканиною, його дружина змішувала фарби, а він руками і пензлями малював (точніше творив) невідомий навіть йому світ, повний відомих лише його свідомості образів та смислодій. Йому від цього було затишно і комфортно.
Всі хто прийшов на відкриття були легкими і наповненими весняним дощем. А столове біле віно підкріплювало наші тіла.
«Я вирішив закрити очі, щоб не бачити того, що малюю, хоча, потім все одно відкриваю і все добре бачу. Я закрив очі мабуть тому, щоб просто збільшити кількість випадкового в цих роботах, в надії на те, що коли зніму пов'язку, побачу щось нове, щось неочікуване. Я хотів збільшити присутність випадкового, або, краще сказати, підсвідомого. Але мозок виявився настілки суворим і сильний жандармом, що навчився «бачити руками». Якщо на початку проекту я ще був справді здивований деякими композиційними рішеннями, то в останніх
роботах я вже практично знав, що вийде. А може, правда полягає в тому, що мені просто набридло чути фразу, «та я і сам так намалюю», «та так і дитина намалює», «так будь-хто зможе». Я взагалі не бачив, що малював. Фарби, які стоять переді мною в банках, вимішувала Настя. У мене досить примітивне уявлення про кольорові поєднання, тому я повністю довірився їй. На роботах можна побачити кружечки. Кожна робота так і називається: «Сині кружечки», «Зелені»… Це просто задля краси, або, як зараз модно казати, для привернення уваги. Тому що привернення уваги врятує світ.»
Олег Сусленко
роботах я вже практично знав, що вийде. А може, правда полягає в тому, що мені просто набридло чути фразу, «та я і сам так намалюю», «та так і дитина намалює», «так будь-хто зможе». Я взагалі не бачив, що малював. Фарби, які стоять переді мною в банках, вимішувала Настя. У мене досить примітивне уявлення про кольорові поєднання, тому я повністю довірився їй. На роботах можна побачити кружечки. Кожна робота так і називається: «Сині кружечки», «Зелені»… Це просто задля краси, або, як зараз модно казати, для привернення уваги. Тому що привернення уваги врятує світ.»
Олег Сусленко
Немає коментарів :
Дописати коментар