з 14 по 21 липня я занурювалася в світ кіно, тусовок, спілкування з кінорежисерами, операторами, сценаристами і просто цікавими одеситами.
я отримала акредитацію на 3 Одеський міжнародний кінофестиваль як незалежний блогер. мені це вдалося не з першого разу: спочатку я отримала відмову - мотивація проста - я не штатний працівник, але... написавши довгого листа - що блоги зараз рулять, через хвилину отримала позитивну відповідь.
приїхавши 14 липня до Одеси, одразу отримала свій гарненький бейдж і пішла на свій перший прес-показ фільму "Зламані" (потім на афтепаті познайомилася з головним героєм Кілліаном Мерфі).
я отримала акредитацію на 3 Одеський міжнародний кінофестиваль як незалежний блогер. мені це вдалося не з першого разу: спочатку я отримала відмову - мотивація проста - я не штатний працівник, але... написавши довгого листа - що блоги зараз рулять, через хвилину отримала позитивну відповідь.
приїхавши 14 липня до Одеси, одразу отримала свій гарненький бейдж і пішла на свій перший прес-показ фільму "Зламані" (потім на афтепаті познайомилася з головним героєм Кілліаном Мерфі).
та найцікавішим відкриттям першого дня була прес-конференція з культовим британським режисером Пітером Грінуеєм. я сиділа одразу навпроти нього і розуміла, що він схожий на люцефера. його перша фраза була про те, що кіно померло і настав час нових медія (про це він детально розповів наступного дня на майстер-класі).
також влучна фраза була про те, що професія журналіста найнікчемніша на землі і краще бути ким завгодно аби не належати до цієї низької породи.
він цілу годину провокував, іронічно все висміював і глузував. але лише ті, хто дійсно насолоджується його фільмами, могли відчути цю тонку межу між правдою і бажанням викликати протилежні емоції.
Немає коментарів :
Дописати коментар