Коротка історія про мій фотоапарат, не про назву чи характеристики, а скоріше про наше ментальне єднання. Моєму нікону вже давно за 5 років, його вага близько 1 кг, подряпаний об’єктив, проблеми з картою пам’яті і ще багато недоліків. Але я його люблю і він любить лише мене.
В п’ятницю мій улюблений фотоапарат відтягував мою сумку, але я змогла зробити декілька карточок на пам’ять.
вечір почався на контрактовій площі разом з моїми любими друзями Ніною, Русланом та Вікою(одна із засновниць російського бренду одягу FormaLab)
потім прийшла ще Марта і ми пили якесь дешеве іспанське вино з пакетів
Того вечора я йшла на вечірку від двох наших київських тусовщиків та блогерів http://boys-in-trouble.com/. І хай це не звучить якось неправдиво, - але читати я їх дійсно люблю.
пересуваючись далі по-місту, нас ставало все більше і більше
макдональдс на лт навічно залишиться місцем зустрічі
незмінна моя подружка Настюша
як же ми залишимося без фотографій разом!
2 Насті - гримуча суміш
ми пили і танцювали всередині
періодично з'являлися нові знайомі, цього разу з ромом
що ми там робимо?, - шукаємо запальничку!
я так її і не знайла
Настя того вечора виглядала дуже еротично!
на жаль, жодної фотографії з прекрасно закладу "Свинья" у мене немає; там було надто людно, шумно і зовсім не до цього. мені постійно хтось ставав на ноги або ж просто стрибав по них; мій палець тепер пропалений цигаркою, - дякую тобі Діма, а от з настроєм все прекрасно.
Все яркие и интересные, хороший пост :)
ВідповістиВидалитидякую, шкода що з самої вечірки немає фотографій. публика того вечора була класно і дуже яскравою!
ВідповістиВидалити