Роздуми про Louis Vuitton, історію та мертвих тварин

Чи можливо осягнути той шлях, який проходить компанія щоб досягнути успіху? І чи можливо дійсно оцінити вклад певних торгових марок у повсякденне життя жителів землі?

Скільки б не виникало запитань – відповідь завжди залишиться одна – адже саме ці компанії керують світом. А на думки про таке мене наштовхнув перегляд відео з нового показу  Louis Vuitton в рамках Paris Fashion Week.

Цікаве шоу, насичене різними предметами фетишу та образом готелю, в якому відбувалися якісь скандальні злодіяння.

Та я не мала можливості особисто відвідати показ, адже Париж лише залишається мрією, а покази, що там влаштовуються – бажанням настільки великим, що вибір стає однозначним, - їхати при першій можливості.

Але виникли якісь думки, з приводу оригінальності Louis Vuitton, які запросили 37-річну  Кейт Мосс і 40-річну Наомі Кемпбелл. Цікаво було спостерігати за відео, де Кейт з цигаркою в роті обходить квадратний подіум і дивиться на всі зверхньо. А до чого я тут веду, що осінь стала певним таким переломним моментом для багатьох моделей в літах, які закривали або навпаки відкривали покази не лише в Парижі, але і в інших столицях моди.

І знову я не про це, - я прочитала історію створення марки. Частково я була знайома з деякими фактами: що відомий художник Такаші Муракамі створював дизайн для сумок і прикрасив фасад будинку своїми фірмовими знаками (квітками, очима та посмішками), що він створював відео-ролики, які були надто психодилічні і надто довгі для звичайної реклами.

Крім цього цікавим фактом було дізнатися скільки корів потрібно було вбити, щоб декілька людей у світі мали б можливість похизуватися дизайнерськими сумками.

Тому краса дизайнерських речей може бути неймовірною та новаторською, можна довго обговорювати різні виходи моделей та їх образи, цікаві вигадки щодо оформлення запрошень та моделей, які виходили. Але те що Кейт Мосс вийшла з цигаркою – ще раз наштовхнула мене на думку (у поєднанні з величезною кількістю вбитих тварин), що мода дійсно жорстока, хоча і прекрасна одночасно. Про що свідчить останній показ. І ці запитання і неможливість дати на них відповідь завжди мене переслідують, але нічого вдіяти з цим не можу.